Ягідний бізнес: ліквідний та експортний

Сельское хозяйство, продукты питания

#аналитика


Ягідний бізнес: ліквідний та експортний

Ягідний бізнес: ліквідний та експортний

500 га землі, 17 фермерів, які вирощують м’яку та тверду ягоду, холодильник на 20 тонн — БІЗНЕС відвідав найбільший ягідний кластер в Україні та розпитав, чим живе вітамінне виробництво
Засновник ягідного кластера “Агровесна”, що у Київській області, економіст за освітою Олександр Ткачук прийшов у ягідний бізнес з торгівлі та ресторанного бізнесу.

“В “нульові” я продавав банани та цитрусові. Одним з перших почав завозити їх з Еквадору й реалізовувати через свої точки на ринках. Згодом відкрив ресторан. Продав ресторанний бізнес. А з часом задумався, куди вкаласти отримані кошти. На той момент я розумів, що є порожня ніша на ягідному ринку. Тож вирішив взяти в оренду 500 га землі й вирощувати на ній полуницю. Це був 2010 р.”, — розповідає пан Ткачук.

Але одноосібно займатися ягідництвом на такій площі виявилося складно. Адже для вирощування полуниці на 1 га землі необхідні 15-20 найманих працівників, кілька одиниць техніки, тонни засобів захисту насаджень від шкідників, безперервні пошуки каналів збуту тощо.

Ягідний мікс

Створений та очолюваний Олександром Ткачуком кластер “Агровесна” об’єднує 17 виробників ожини, полуниці, лохини, малини, суниці, смородини, порічки. “Найголовніше, до чого я прийшов за роки роботи у сфері ягідництва, — потрібно об’єднуватися, бо в цьому бізнесі один в полі не воїн. Тому ми допомагаємо тим, хто хоче зайнятися цим непростим бізнесом: консультуємо, підказуємо”, — пояснює Олександр.



Ідентичні за фахом підприємства займають одну територію площею 500 га в Київській області. Розташовані вони поруч та розбиті на поля. Щороку до кластера заходять два-три нових виробники, попередньо склавши певне тестування та бізнес-моделювання. Адже дуже важливо відразу зрозуміти, чи не збанкрутує новостворений фермер у перші три роки роботи. Спеціалісти кластера розробляють технологічну карту. Це платна послуга. Але краще на початку сплатити 20 тис.грн, ніж втратити пару мільйонів гривень або навіть і доларів, змарнувавши бізнес. Після тестування вісім з десяти не заходять у підприємництво. А тим, хто зайшов, допоможуть правильно підготувати земельну ділянку, вибрати асортимент рослин, підібрати саджанці, провести посадку, підключити систему поливу, наприкінці сезону законсервувати насад­ження й розконсервувати їх на його початку, розкажуть, як захистити насадження від перших приморозків, як доглядати за ними. Крім того, у кластері вже облаштована геть уся інфраструктура: огороджена територія, цілодобова охорона, парк сільгосптехніки, холодильні агрегати тощо.

Цитата
Щороку до кластера заходять два-три нових виробники


В Україні ягідництвом зай­маються переважно дрібні та невеликі господарства. Адже цей вид бізнесу вимагає постійної присутності господаря, скрупульозного контролю за процесами та безперервного пошуку ринків збуту. “Орендувати земельний пай, найняти агронома і повернутися жити в місто не вийде. Точніше, вийде, але собі в збиток, — зазначає пан Ткачук. — Я знаю одного такого орендатора, айтішніка. Взяв в оренду землю, посадив малину, а ринок цієї ягоди саме років з два тому просів, ціна була низькою, а витрати на вирощування високими. Тож він згорнув свою ягідну справу”.

Ягідництво перспективне й прибуткове, але виключно за умови правильного підходу до справи. Так, якщо ти новачок, то розпочинати варто з поліягоди. Тобто не зосереджуватися на вирощуванні виключно полуниці чи лохини, а посадити трохи малини, трохи суниці, трохи лохини. Має бути така собі ягідна диверсифікація. Якщо є кошти, то найкраща модель виг­лядатиме так: 2 га лохини, 2 га суниці, 0,5 га малини та 0,5 га ожини. Оптимально тримати у своїх руках близько 5 га землі, тоді зручніше керувати усім процесом. Такий підхід суттєво зменшує ризики. Бо якщо вдарять приморозки й одна ягода не вродить, то вродить інша. Так само й зі збутом. На одну ягоду ціни немає, але є на іншу.

Цитата
Якщо ти новачок, не зосереджуватися на вирощуванні виключно полуниці чи лохини, а посадити трохи малини, трохи суниці, трохи лохини


Щодо інвестицій: якщо говорити про м’яку ягоду, то на 1 га землі під полуницею необхідно витратити 500-600 тис.грн. Це — до першого врожаю. На 1 га малини — 200-250 тис.грн, на 1 га лохини — 500-700 тис.грн. Але якщо суниця поверне вам інвестиції впродовж 18 місяців, малина — 24 місяців, то високомаржинальна лохина — аж на п’ятий рік. Водночас суницю необхідно пересаджувати кожних три роки, малину — за 8-10 років, лохину ж можна посадити раз і ніколи більше її не турбувати.

Врожайність ягідних культур в Україні зараз на 7-20% нижча, ніж у сусідній Польщі. Це пояснюється тим, що фермери не інвестують у нові високопродуктивні сорти. Найзатребуванішою в нашій країні залишається полуниця. Рівень її споживання сягає 70 тис.т на рік. Україна посідає 7-ме місце в Європі за обсягами виробництва цієї культури, ми також вирощуємо 6% світового врожаю полуниці. “Виробництво зростає на 2-5% на рік. Ця культура є однією з найтрадиційніших для українців. І за ціною вона доступна для всіх верств населення”, — підкреслює пан Ткачук.

Цитата
Врожайність ягідних культур в Україні зараз на 7-20% нижча, ніж у сусідній Польщі


Друга за популярністю в Україні — малина. Насадження цієї ягоди займають 6 тис.га землі.

Останнім часом зростає популярність лохини. Нею в країні вже засадили в 1,5 раза більше площ, ніж малиною. Незважаючи на дорогі саджанці (ціна за один може доходити до €3-4) й на те, що плодоношення настає лише на третій сезон, лохина є надрентабельною культурою.

Втім, український ягідний асортимент все ще не дуже різноманітний. Фермери тільки починають придивлятися до актинідії, аронії, жимолості, поступово нарощують площі під ожиною та обліпихою.

Тим часом в Європі відзначається високий попит на корисні в косметології та харчуванні асаю, чорноплідну аронію, ягоди годжі. А це означає, що зовсім скоро ці маловідомі рослини стануть затребуваними й в Україні.

Як елеватор, тільки для ягід

Головну проблему ягідників, як і всієї вітчизняної агросфери, можна передати народним прислів’ям: вміла готувати, та не вміла подавати. Українські агропідприємці вже вміють виростити, але не вміють зберегти, а відтак, і дорожче продати свій товар.



Наразі достатньо багато європейських країн цікавляться українською ягодою, адже їхнім споживачам неабияк набридли “пластиковий” смак і відсутність приємного аромату в ягід від європейських виробників. Проте українському фермеру-ягіднику, щоб вийти на зовнішні ринки, для початку треба навчитися зберігати ягоду так, щоб вона була придатна до тривалого транспортування. І бажано не у вигляді компоту чи ягідного місива. Що для цього потрібно? Холодильне устаткування, що дозволить охолоджувати чи заморожувати ягоду, особливо м’яку, вакуумувати та пакувати її, тобто надавати привабливого товарного вигляду для примхливого європейського споживача.

“Ми вісім років пропрацювали з міні-холодильником. Наразі інвестували у будівництво холодильника, який розміщується на 600 кв.м, для одночасного зберігання 20 т ягідної продукції. Наступний холодильник буде на 4 тис.га землі й дозволить зберігати 150 т свіжої продукції. Коли ягода приходить з поля, її температура становить 25°С. У холодильнику за 90 хвилин ми її охолоджуємо до 2°С. Тут же і пакуємо та зберігаємо певний час, доки не збереться партія для відвантаження, — пояснює пан Ткачук. — Ми одразу можемо відвантажити фуру суниці з 33 піддонів, а це 12 т ягоди. І одночасно можемо охолодити 2,2 т. Крім того, маємо можливість зберігати ті ж 33 піддони. А якщо це дрібний виробник, який збирає 1-3 т, то в нього немає такої можливості. Він змушений продавати вирощену ягоду за собівартістю чи за ще нижчою ціною”.

Тобто холодильник (власна заморозка) для фермера-ягідника — це як елеватор для фермерів, що вирощують зернові. Він дозволяє і зберігати ягоду без втрати її якості, і перечікувати провальні цінові періоди, аби продати ягоду в період високої ціни на неї, скажімо, взимку.

Наприклад, Сербія та Польща — європейські лідери за обсягами виробництва малини — майже весь урожай експортують саме в замороженому вигляді.

Цитата
Холодильник дозволяє і зберігати ягоду без втрати її якості


До речі, оптова ціна на ягоду цього року складала близько 40 грн/кг при собівартості в 30 грн/кг. А от можливість продажу замороженої ягоди одразу сприяє підвищенню ціни на неї до 50 грн/кг.

Без ризику

Зайти в ягідний бізнес нескладно, складно бути в ньому переможцем чи хоча б вийти з нього без втрат. Адже на ринку все ще недостатньо знань, низький попит через купівельну неспроможність українців та відсутній доступний для всіх гравців ринку експорт. Торік державою була передбачена дотаційна підтримка у вигляді компенсації вартості закупівлі саджанців — загалом 400 млн грн. Тому близько 96% нових ягідних насаджень було закладено саме завдяки цій державній підтримці. А вже у Бюджеті-2020 ягідників такої держпідтримки позбавили. Найімовірніше, це зрештою призведе до сходження з траєкторії більшості учасників ринку, особ­ливо невеликих та дрібних.

“Загалом, нині на ринку присутні 10% професійних гравців і ще 90% — непрофесійних. І щороку банкрутують 90% новачків, — розповідає пан Ткачук. — На мою думку, краще б держава простимулювала профільні підприємства, котрі вже прой­шли через ризики початківців і працюють понад три-п’ять років. І яким потрібні кошти на розвиток: наприклад, на роботу над якістю, котра неможлива без потужностей для заморозки та зберігання ягід, для їхньої упаковки. Що зрештою посприяло б виходу таких гравців на зовнішні ринки та збільшило б експорт української ягоди. Хоча б частково компенсували нам будівництво холодильників. Адже це ж ще й створення робочих місць — і не сезонно, а цілорічно”.

Цитата
Краще б держава простимулювала профільні підприємства і яким потрібні кошти на розвиток


До речі, кадри в ягідництві, точніше, їхній дефіцит, залишаються чи на найгострішою проб­лемою. Багато людей останніми роками виїхали за кордон, а тому навіть у сезон, у пік збору ягоди, фермерам складно знай­ти працівників.

Експортні перспективи

Європейські трейдери відзначають, що українська ягода стала для них більш цікавим товаром, ніж була ще кілька років тому. Наші виробники почали більше уваги приділяти сортовому розмаїттю, зовнішньому вигляду, а також упаковці своєї продукції. До того ж українські фермери продають ягоди на 30% дешевше, ніж їхні колеги з інших країн. Польська та італійська суниця садова вже не така цікава європейцям, як раніше. Швейцарські торговельні мережі придивляються до українських господарств. Поки йдеться про локальні поставки, але якщо ягода припаде до смаку, то незабаром вони зможуть закуповувати в Україні великі партії.

Одна з причин невисокого експорту українських ягід — неготовність наших аграріїв вкладати в маркетинг і просування своєї продукції. Більшість українських плантаторів продовжують жити застарілими поняттями і продавати ягоду в сезон прямо з поля за безцінь.

Цитата
Наши аграрії не готові вкладати в маркетинг і просування своєї продукції


До речі, “Агровесна” має власну торговельну компанію, куди можна за ринковою ціною здати вирощену ягоду й не перейматися її збутом. Олександр Ткачук зауважив: “65-75% фермерів нашого кластера реалізують вирощену ягоду через нас, а інші — самостійно. Ми продаємо в усі мережі: METRO, Billa, “Ашан”, “Сільпо”, “Фуршет”. Продаємо й у дрібні магазини, а також співпрацюємо з покупцями зі Столичного ринку, ринку “Троєщина”. Експортуємо ягоду до ОАЕ, Білорусі. Переважно продаємо суницю. Що стосується малини, то не маємо ще ягоди високої якості. Лохина має якість, але не можемо забезпечити потрібні обсяги”.



У п’ятирічних планах “Агровесни” — досягти щорічної реалізації на рівні 10-12 тис.т, з яких 5-6 тис.т вирощувати самостійно і ще 5-6 тис.т закуповувати в інших виробників, й окрім цього, надавати послуги з переробки та зберігання ягід.

“Ми дуже хочемо залучити іноземного інвестора, але не так для інвестицій, як для отримання знань, нових технологій, нових ринків збуту, нових сортів”, — мріє власник “Агровесни”.

Источник